думкиЖиття моєї дівчинки яка запам’яталася у світі світла , фото спалахів , натури... та бруду світського життя що с кожним днем все більше і більше втягувало в свої тенета .... і вона любила таке життя ... мабуть так сильно як воно любило мою маленьку дівчинку. Мині не шкода купу глянцю того часу тих кілька хвилин ... я щось кажу вона механічно виконує ... в об’єктиві вона зовсім інша , чиста , німа... і завжди моя .... хоча це зовсім інша розмова що немає жодного сенсу.
Зовсім інші букви подальшого життя
ще хвилин 15 я думаю прорізну хуйню що сталась в ночі, потім згадую... і так чувак прилітає і навіть не попередив . Іду вмиватись .. щось холодно і в квартирі порожньо не втому плані що всі на роботі ... хоча і це мабуть теж ..
Ранок як і обществєний транспорт зустріли мене піздато ну майже як свою дитину великого міста хоч це і була оптична найобка ...у всіх відношеннях цього слова ... хто нас так під’їбав невідомо , хоча навіть в куточках своєї не грамотності я відчував похуїзм до цього міста ... бо родився я хоч і випадково ... та маю свою Родіну саме з великої літери бо саме вона тоді як ніхто інший піклувався про мій розвиток у коридорах гуртожитку консервного заводу... за що мав хворобу Боткіна у дошкільному віці, і ще купу різних діагнозів які в плинули на лікарів воєнкомату і на моє подальше життя також.
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии и выставлять оценки!
Вы можете зарегистрироваться здесь или нажав на кнопочку двери в правом верхнем углу! Просмотров: 1099 |
